Нарощування кістки для імплантації

Нарощуванням кістки (аугментацією) для імплантації називається хірургічна операція, направлена на штучне відновлення достатнього об’єму кісткової тканини. Ця процедура виконується переважно перед імплантацією зубів у разі, коли у пацієнта недостатньо кісткової тканини або ж її стан занадто розріджений. Сьогоднішня стоматологія пропонує нові імпланти меншої довжини та з особливою поверхнею, тому до нарощування кістки звертаються значно рідше, ніж ще років 10 тому. Але іноді – у деяких клінічних випадках – цей метод є єдиним для імплантації.

Недостатня маса кісткової тканини: чим це викликається?

Кісткова тканина щелепи за своєю природою постійно потребує компресійних навантажень. Говорячи простими словами, вона має бути під навантаженням, яке надає процес жування їжі. Якщо в щелепі не вистачає одного чи кількох зубів, то і жувальне навантаження у тих місцях зникає. Як результат – з часом там відбувається розсмоктування кісткової тканини. І побачити результати цього процесу можна достатньо швидко: вже за три місяці щелепа починає зменшуватися, стає помітною зміна овалу обличчя і обвисання шкіри.

Результат нарощування кістки

Процедура дозволяє здійснити імплантацію з подальшим навантаженням імплантів коронками;
Відновлення правильного перерозподілу жувального навантаження;
Запобігання спотворенню овала обличчя та інших дефектів, пов’язаних з відсутністю зуба або кількох зубів;
Відновлення нормальної роботи зубощелепної системи.

Протипоказання до аугументації

Онкологічні захворювання;
ВІЛ;
Аутоімунні захворювання;
Знижений імунітет;
Гемофілія (погане згортання крові);
Запальні процеси організму;
Остеопороз.

Методи нарощування кісткової маси

В сучасній стоматології існує кілька методів нарощування кісткової тканини:

Аутотрансплантація – пересадка кістки з однієї ділянки на іншу, де спостерігається недостатня кількість тканин;
Розщеплення альвеолярного відростку – поздовжнє розщеплення альвеолярного гребеня на дві половинки з метою розміщення між ними остеопластичної маси;
Установка біомембрани – встановлення в лунку відсутнього зуба остеопластичного матеріалу, який прикривається мембраною (еластичною плівкою). Застосовується як профілактика атрофії після видалення зуба;
Сінус-ліфтинг – буває двох видів: відкритий і закритий. Перший вид проводиться до встановлення імпланту: піднімають дно гайморової пазухи, заповнюють остеопластичним матеріалом та зшивають. Другий вид здійснюється через ложе майбутнього імпланта одночасно з його встановленням;
З використанням гранул – для збільшення висоти кісткової тканини використовується штучний матеріал: ясна розкриваються, лунка заповнюється гранулами, закривається біомембраною та зашивається.